Історія України

Крути

Вони повторили подвиг спартанців під Фермопілами. Це порівняння стало вже традиційним. Під час навали персів на Грецію у 480р. до н.е. в результаті зради під загрозою захоплення опинився грецький флот. Його врятував загін з 300 спартанців на чолі з царем Леонідом. Вони всі загинули, затримуючи ворога у горах. Врятований флот завдав нищівної поразки персам.
Крути... Одчайдушний бій Української республіки з більшовицькою Росією. Держава гинула під тягарем невирішених соціальних проблем, вражена внутрішнім розладом, зовнішньою експансією. Щоб протистояти російській агресії, Україні потрібен був мир з іншими державами. РСФСР прагнула виставити своє творіння - Харківську УНР як повноважного представника українського народу. Щоб взяти участь у переговорах у Бресті, Центральній Раді треба було триматись у Києві. Кожний день, навіть кожна година мали велике значення, аби досягнути до укладення договору. Численні українські, чеські й польські війська на Україні проголосили нейтралітет і спокійно чекали розв'язки. Більшовицькі, добре зорганізовані й озброєні війська швидко просувалися до Києва, не зустрічаючи серйозного збройного опору. Стратегічним пунктом на шляху до Києва була станція Крути - важливий залізничний вузол. 28 січня 1918р., вночі, з Києва до Крутів були вислані останні вірні Центральній Раді відділи, які мали себе пожертвувати, щоб затримати більшовиків, - курсанти Військової Школи, Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців,наскоро сформований із студентів Народного Університету та учнів Другої Української імені Кирило-Мефодіївського Братства гімназій, студентська сотня - майже невишколена. Там вже знаходився маленький відділ Вільного Козацтва. Бій тривав до вечора 29 січня. Студенти трималися, поки не закінчилися набої, потім захищалися багнетами.
Вони - студенти, курсанти, школярі - виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.
В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це - символ нескореного духу нашої нації. Це - пересторога тим, хто і нині сподівається поставити націю на коліна.

«Мандрівник! Іди й розкажи громаді Лакедемону,
Що заповітам вірні, тут ми
кістками полягли»

Симонід

(Напис на пам'ятнику героям Фермопіл).